Хто я? Хто ти?
Вихователь, не звертаючись до когось конкретно, дає дітям доручення: скласти книжки на полиці, принести стілець, зібрати іграшки в кошик тощо. У відповідь на реакцію дітей він запитує: «Чи зрозуміло, кому потрібно це зробити? Чому не зрозуміло?».
Обговорення: Із чого починається знайомство? Чому кожній людині потрібне ім’я, а кожній речі — назва? Хто дає людині ім’я? Хто вигадує назви різним речам? Чи є речі без назви? А ім’я мають лише люди? Коли та як люди дізнаються імена інших людей? Чи можна сказати, що ми з вами знайомі? Чому? Кого ми називаємо знайомими? А незнайомцями?
Осмислення
Гра «Два обручі». Вихователь заздалегідь готує картинки, на яких зображені різні люди: сусіди, водій автобуса й пасажир, лікар і пацієнт, покупець і продавець тощо. Відтак пропонує дошкільникам обрати собі по одній картинці й покласти в один із обручів на підлозі: у червоний, якщо люди на картинці, на думку дітей, знайомі, у синій — якщо не знайомі.
Гра «Каруселька». Діти утворюють два кола — зовнішнє й внутрішнє — і стають обличчями одне до одного, щоб утворити пари. Вихователь пропонує гравцям у парах познайомитися. Після цього гравці із зовнішнього кола мають зробити крок вправо. Утворяться нові пари. Гра продовжується за тим самим алгоритмом, поки всі не перезнайомляться між собою.
Динамічна пауза
Вправа «Я це люблю». Вихователь ставить дошкільникам запитання про справи, якими зазвичай займаються діти. Якщо названа діяльність подобається хлопчикам, вони тупають ногами, якщо дівчаткам — вони плескають.
Орієнтовні запитання: Хто полюбляє грати у футбол? Хто полюбляє грати лялькою? Кому подобається ремонтувати машинки? Кому подобається носити прикраси? Хто полюбляє прибирати свої іграшки? Хто полюбляє дивитися мультфільми? Кому подобається носити бантики на волоссі? Хто полюбляє заплітати косички? Кому до вподоби боксувати в боксерських рукавичках? Хто полюбляє влаштовувати перегони на іграшкових машинках?
Проживання
Інтерактивна гра «Детективи». Вихователь пропонує кожному з дітей скласти власний портрет — на аркуші паперу, що розділений на три сектори, символами позначити три основі свої якості. Коли портрети готові, вихователь їх збирає й перемішує.
Діти утворюють пари. У них один гравець — детектив, а другий — людина, яку потрібно опитати. У кожній парі «детектив» отримує чийсь «портрет». За допомогою запитань він має визначити, чи належить цей «портрет» його співрозмовнику. Потім діти міняються ролями й продовжують гру.
Спільна творча діяльність «Портрет». Діти утворюють пари, у яких один гравець — модель, а другий — художник. На підлозі вихователь розгортає шматок шпалери. Дитина-модель має лягти на неї в цікавій позі. Завдання дитини-художника — обвести фігуру по контуру. Після цього партнери разом розфарбовують малюнок, домальовують якісь деталі тощо. Потім художник і модель міняються ролями й продовжують гру.
Рефлексія
Вихователь спонукає дітей підбити підсумки заняття. Обговорення: Для чого ми знайомимося? Із ким ви можете познайомитися? Як це можна зробити? Чому ім’я важливе для людини? Чи бувають однакові імена? А однакові люди?
Висновок: Ім’я дитині дають батьки при народженні. Бувають однакові імена, але люди, яким вони належать, — різні. Тож до кожної людини та її імені потрібно ставитися з повагою. Для того щоб познайомитися з кимось, потрібно підійти й запитати ім’я.
Виклик