Я зростаю — я змінююсь

Виклик

Вихователь розкладає на столі картки із зображеннями різних тварин. Відтак пропонує дітям розглянути картинки й за допомогою умовної мірки — мотузочки, палички тощо — виміряти й порівняти розміри кожної тварини. Після цього вихователь спонукає дітей викласти картки так, щоб розмістити тварин у певній послідовності. Наприклад, від найбільшої тварини до найменшої або навпаки; від тієї тварини, яка має найдовші вуха/хвіст, до тієї, у якої найкоротші вуха/хвіст тощо.

Запитання для обговорення: Чи можуть усі тварини бути однаковими? А ми, люди? Чи можна сказати, що кожен з нас особливий? Як гадаєте, чому важливо вміти помічати й поважати особливі зовнішні риси кожного?

Осмислення

Гра «Речі-рекордсмени». Вихователь об’єднує дітей у команди. Кожній з них пропонує відшукати в груповій кімнаті річ-рекордсменку за такими параметрами: найбільша річ, найменша, найлегша, найважча, найдовша, найкоротша, найтовстіша, найтонша.

Вправа «Що як вимірюють». Вихователь запрошує дітей об’єднатися в пари й розповісти одне одному, як можна виміряти зріст і вагу. Після того як кожна пара обговорить свої варіанти, вихователь спонукає дітей утворити спільне коло й підбити підсумки. Наприклад, зріст можна виміряти за допомогою сантиметрової стрічки, ростоміру, звичайної нитки чи мотузочки, а вагу — за допомогою ваг.

Запитання для роздумів: Як порівняти зріст чи вагу, якщо немає спеціальних пристосувань? (Порівняти зріст можна за допомогою відміток на одвірку: у кого відмітка вище, той і вищий. А вагу допоможе порівняти гойдалка-балансир: хто переважує, той і важчий.)

Динамічна пауза

Гру «Тік-так». Діти стають кружка. Ведучий у центрі. Вихователь домовляється з гравцями, що коли вони чують слово «Тік» — називають ім’я сусіда справа, а коли звучить «Так» — сусіда зліва. Гра починається. Ведучий по черзі кидає дітям м’яч і промовляє «Тік» або «Так». Гравець, який зловив м’яч, має хутко назвати ім’я, відповідно до умов гри.

Проживання

Спільна діяльність «Проводимо вимірювання».Варіант 1. Вихователь нагадує дітям про гру, у якій вони шукали речі-рекордсмени. При цьому зауважує, що раніше вони визначали розміри речей «на око». Тепер же він пропонує їм виміряти кожну річ, а дані зафіксувати. Діти об’єднуються в команди. У кожній команді вони обирають, хто буде проводити вимірювання, хто малюватиме річ, хто фіксуватиме дані. Усю зібрану інформацію команди занотовують кожна на своїй картці. Потім прикріплюють ці картки на спільний аркуш, щоб утворився колаж. Насамкінець поряд зі своїми картками на колажі діти малюють символьні позначки, що вказуватимуть на параметри, за якими вони проводили вимірювання: висота, ширина, довжина тощо.

Варіант 2. Вихователь пропонує дітям виготовити газету для батьків «Наша група». У ній занотувати, хто з них найвищий/найнижчий, хто має найбільший/найменший розмір ноги, найдовше/найкоротше волосся тощо. Окрім цього, у газеті можна зазначити особливі параметри кожного: окружність талії, голови, м’язів на руці тощо. Діти працюють у командах. У кожній з них мають бути експерти, які проводять вимірювання, художники, які малюють, і редактори, які роблять підписи. Про ці ролі дошкільники домовляються між собою. Коли газета готова, команди проводять презентацію.

Рефлексія

Наприкінці заняття вихователь спонукає дітей підбити підсумки. Обговорення: Чи справдилися ваші припущення щодо речей-рекордсменів після проведених вимірювань? Як гадаєте, для чого потрібно проводити вимірювання? Як це можна зробити? Як можна використати інформацію, яку ми отримуємо в результаті вимірювання?

Висновок: У деяких ситуаціях важливо знати точні зріст і вагу людини. Наприклад, щоб добирати одяг, знаряддя для занять спортом, а також контролювати стан здоров’я людини. Розміри тої чи тої речі потрібно знати, коли обираєш елементи декору чи меблі для облаштування кімнати.