Формуємо в дітей самостійність за допомогою ілюстрацій

Самостійність — риса дошкільника, що закладає фундамент для формування в майбутньому активності, цілеспрямованості, організованості та інших якостей. У міру того, як дитина дорослішає, прояви самостійності відіграють важливу роль у всіх сферах її життя: від гігієнічних процедур до ігрових дій.

Які ж вміння свідчать про самостійність? Передусім це — вміння:

• приймати рішення в різних ситуаціях, обирати одне рішення серед кількох або багатьох варіантів;
• розуміти наслідки прийнятих рішень;
• висловлювати свою думку;
• діяти самостійно, без сторонньої допомоги.

Така конкретизація дає змогу зорієнтуватися, як дорослі — батьки й вихователь — можуть допомогти дитині розвивати самостійність, де їм варто докласти додаткових зусиль. Способи й засоби формування самостійності в дітей старшого дошкільного віку можуть бути різні. Йдеться не лише про побутові доручення. Розвивати вміння робити вибір можна й у межах освітнього процесу, наприклад під час обговорення літературних творів, картин, ілюстрацій.

Проводити обговорення радимо в групах по 6—7 осіб.

Як вибудувати цей процес, пропонуємо розглянути на прикладі роботи з творами англійської ілюстраторки Кеті Хеа¹ (Kathy Hare).

	Робимо вибір і прогнозуємо його результат
	Обговорюємо першу ілюстрацію
	Обговорюємо другу ілюстрацію

Робимо вибір і прогнозуємо його результат

Під час першого етапу потрібно створити умови, які спонукатимуть дітей приймати рішення в конкретній ситуації, прогнозувати наслідки зробленого вибору.

Для цього запропонуйте дітям дві ілюстрації. Дайте їм час розглянути зображення. Поясніть, що кожна людина й дитина зокрема — унікальна й неповторна. Навіть близнюки, що нібито схожі як дві краплі води, відрізняються — характером, вподобаннями тощо. Коли ми зустрічаємо незнайому людину, то навіть не спілкуючись із нею, можемо багато дізнатися, скласти її так званий портрет. Запитайте в дітей: «Чи цікаво вам дізнатися, як це зробити?». Відтак запропонуйте невелике завдання — самостійно домовитися між собою, яку із запропонованих ілюстрацій вони обговорюватимуть. Підкажіть вихованцям, що варіантів вибору може бути декілька: якщо не вдається дійти згоди щодо того, яка ілюстрація подобається більше, можна влаштувати, наприклад, голосування.

Поцікавтеся в дітей: «Що ви отримаєте в результаті, якщо оберете першу ілюстрацію? (Дізнаємося щось про обох персонажів.) А якщо другу? (Обговоримо одного персонажа.)». Будьте готові до того, що діти можуть обрати обидві ілюстрації. У такому разі доведеться обговорювати їх одночасно, вдаючись до методу порівняння. Також діти можуть сформулювати й інші аргументи щодо наслідків їхнього вибору.

Якщо ж діти все-таки обрали одну ілюстрацію, подальше обговорення може відбуватися за двома напрямами.

Обговорюємо першу ілюстрацію

Цей напрям обговорення передбачає три кроки.

Крок 1. Висловлюємо свою думку

Мета: спонукати дітей висловлювати їхні думки про зміст і засоби виразності ілюстрацій.

Передусім запитайте в дітей: «Кого ми бачимо на зображенні? (Дві особи, дві дівчинки.) А що ви бачите тут такого, що дає змогу стверджувати, що це дівчатка? (Діти називають ознаки, притаманні особам жіночої статі)». Спонукайте їх аргументувати свої думки й перефразовуйте кожну дитячу відповідь.

Під час обговорення в дітей можуть виникнути думки щодо расової приналежності персонажів, пролунати некоректні висловлювання. У такому разі будьте тактовні й поясніть, що кожній расі й національності притаманні ті чи ті особливості зовнішності: темна шкіра, вузькі очі, кучеряве волосся, маленький зріст тощо. Однак вони не впливають на здатність дружити, любити, поважати та інші людські якості.

Підсумуйте: «Під час бесіди кожен висловлював свою думку, яка цінна для всіх нас. Ми можемо погоджуватися чи не погоджуватися з нею, але приймаємо й поважаємо її. Що це означає? Ми маємо слухати та аналізувати різні думки, щоб почерпнути з них щось цінне для себе».

Крок 2. Проявляємо допитливість

Мета: спонукати дітей вдивлятися в зображення й ставити запитання, щоб розширити й поглибити межі свого пізнання.

Нагадайте дітям, що на початку обговорення вони дізналися, кого зобразила ілюстраторка на картинці. Відтак запитайте, чи цікаво їм більше дізнатися про цих дівчаток.

Запропонуйте дітям виконати невелике завдання — по черзі висловитися, що ще вони можуть дізнатися про дівчаток. У процесі обговорення уточнюйте, як це можна визначити. Спонукайте учасників групи шукати аргументи, вдивляючись в ілюстрацію. Наприклад: «Ми можемо дізнатися, який настрій мають дівчатка. Що ви тут бачите такого, що дає змогу так думати?». Орієнтовні відповіді: «Одна дівчинка усміхається, у неї веселі очі, вона повернула голову набік, ніби танцює. Друга дівчинка стиснула губи, насуплено дивиться з-під брів. Вона сердита».

Підсумуйте: «Отже, дізнатися про настрій дівчаток можна, якщо добре розглянути ілюстрацію, придивитися до персонажів».

Для того щоб дітям було легше відшукувати нові деталі ілюстрації, аби пояснити свою думку, запитуйте їх: «Чого ви ще не помітили? Хтось може щось сказати те, про що ще не говорили? Хтось ще щось помітив?».

Зверніть увагу дітей на те, що варіантів «можемо» багато: ми можемо визначити, яка пора року, чи одного віку, зросту дівчатка, чи дружать вони, чим вони наразі займаються тощо. При цьому зауважте, що є чимало того, про що ми не можемо дізнатися напевно. Приміром, чому одна з дівчаток усміхається, а інша — ні; чому дівчинка в бузкововій кофтинці роздратована; чим займалися дівчатка; що вони робитимуть; де проживають; у які ігри люблять грати тощо. Насамкінець підсумуйте: «Ми можемо лише щось припускати, спираючись на те, що вже знаємо з ілюстрації. Але такі припущення все одно цікаві для нас».

Крок 3. Виявляємо намір і реалізуємо його

Мета: навчати дітей усвідомлювати свій намір і реалізовувати його.

Запросіть дітей пограти в гру «Хочу зробити й роблю». Діти мають обрати одну із зображених на ілюстрації дівчаток і «поговорити» з нею: запитати про її настрій — чому вона радіє або нахнюпилася; зробити комплімент; поцікавитися, чи потрібна їй порада; запросити кудись абощо.

Ще один варіант гри — робота в парах. Партнери мають розподілити між собою ролі усміхненої й сердитої дівчинки й інсценізувати діалог між ними. Наприклад, так вибудувати бесіду, щоб розвеселити сердиту дівчинку. У такий спосіб дошкільники вправлятимуться комунікувати, програвати ситуації й пропонувати різні варіанти їхнього розв’язання, прогнозувати результати розмов тощо.

Обговорюємо другу ілюстрацію

Цей напрям обговорення може охоплювати два кроки.

Крок 1. Міркуємо, як можна розповісти про себе іншим

Мета: спонукати дітей побачити й усвідомити способи я-повідомлень про себе іншим людям.

Перш ніж розглянути ілюстрацію, спонукайте дітей поміркувати, як ми зазвичай повідомляємо людям щось про себе, що допомагає їм дізнатися про нас більше. Відтак запросіть дошкільників пограти в «детективів». Покажіть їм другу ілюстрацію. Нехай вони розкажуть, що «розповідає» про себе зображений на ній персонаж. Вислуховуйте й перефразовуйте кожну дитячу відповідь. Насамкінець підведіть дітей до висновку, що людина повідомляє оточенню про себе по-різному, наприклад, за допомогою:

• свого одягу (Дівчинка вбрана акуратно, зі смаком, а отже, вона хоче справити на інших хороше враження.);
• своїх речей — аксесуарів, засобів пересування тощо (Дівчинка їде на старовинному велосипеді. У неї на голові цікавий капелюх. Можливо, вона не наша сучасниця.);
• своїх уподобань (Дівчинка їде на велосипеді, можливо, вона полюбляє прогулянки. А парасолька може свідчити про те, що дівчинка подорожує за будь-якої погоди.);
• своїх манер, ставлення до інших — людей, тварин, природи (Можливо, дівчинка розкрила парасольку, щоб вкрити від дощу пташку на кермі велосипеда? Отже, вона турботлива.);
• комунікації й мовлення (Те, що говорить людина і як вона це робить, може багато про неї розповісти).

Крок 2. Презентуємо себе за допомогою малюнка

Мета: стимулювати дітей обрати спосіб повідомити про себе іншим і реалізувати його.

Запропонуйте кожній дитині обрати будь-який художній матеріал — фломастери, кольорові олівці, пастель, крейду — і намалювати себе в повен зріст. Поясніть дітям, що в такий спосіб вони можуть повідомити щось нове про себе товаришам, ніби надіслати кольорову світлину-телеграму. Наголосіть — те, який вигляд матимуть на малюнку, що робитимуть, у що будуть вбрані, — діти можуть вигадати самостійно. Коли робота буде завершена, дошкільники по черзі презентують свої малюнки-«повідомлення». Їхні товариші в цей час намагаються розгадати, що хотів повідомити про себе автор. Можливо, «розповісти» про свій настрій, бажання, цікавість до чогось тощо. Обов’язково похваліть дітей за їхні старання, навіть якщо їм чогось не вдалося передати чи розгадати. Поясніть, що навіть вправні детективи інколи потребують практики.

Життя сповнене моментів, коли так чи так доводиться робити вибір. І це має бути самостійне й зважене рішення. Аби ніколи не мати із цим складнощів, слід навчатися робити вибір, відстоювати свою позицію змалечку. І тут всі засоби доречні. Навіть роботу із твором мистецтва, як бачимо, можна легко спрямувати в цьому напрямі.